Анекдоти
Путін прийшов
Бродячі собаки вирішили тікати з Криму, щоби не здохнути з голоду. Кличуть із собою подвірнього пса Шарика. А той:
— Ні, не піду — на мене тут чекають приємні перспективи.
— Які ще в біса перспективи?
— Я чув, як хазяїн казав до дружини: “Ще пару тижнів блокади й будемо ссати в Шарика!”.
Ситий
— Ти таку як я більше не знайдеш.
— А я таку як ти більше й не шукатиму.
Виключно
— Я не п’ю й не палю!
— Стривай. А я бачив, як ти палив!
— А, ну то це напідпитку…
Пощастило
Кволенький такий чоловічок іде темною вулицею. Раптом дорогу йому перегороджує зграя хуліганів із кастетами, ломами, ланцюгами.
— Мужик, бабло давай…
— Стривайте, хлопці, а вас багато?
— Ну, шестеро… ти це, бабло давай, старий.
— Чекайте, я стара хвора людина, битись не вмію… сьомий чи восьмий бува не приєднається?
— А тобі яка, в дупу, різниця. Хоч шість, хоч сім, однаково бити будем, гроші давай…
— Ну, будьласка, прошу вас, скажіть старій хворій людині, вас шестеро?
— От, лайно, дістав: так, шестеро нас, шестеро, давай бабло, однак поб’ємо…
Мужик, дістаючи пістолет з-поза пазухи:
— Тьху ти… і на цей раз пощастило…
Демократія – вона така
Заголовок: “Лукашенко програв вибори”.
Чудодійний напій
— А це еліксир любови. Він додає дамам краси, а чоловікам упевнености.
— Це віскі?
— Ти не вимахуйся, пий давай.
З пів слова
Дзвінок до ветеринара: — Зараз до вас прийде моя теща зі старою собакою. То ви зробіть їй укол якоїсь найсильнішої отрути — щоб не мучилась і відразу померла…
Ветеринар: — А собачка сама знайде дорогу додому?
Для переконливости
— Доню, принеси мені 5 тарілок із кухні!
— Навіщо, мамуню?
— Мені треба про дещо поговорити з твоїм татком.
Величина
Мама з синочком їдуть ув автобусі, навпроти якийсь чоловік добуває з пакету здоровезне яблуко й починає його їсти. Хлопчик каже до мами:
— Ма, диви яке в дяді яблище!
Козир
— Е2-Е4!
— С2Н5ОН?
— От погань, ти завжди виграєш!
І правильно
За результатами опитів громадської думки більшість росіян підтримують розстріл більшости росіян.
Стіна
Якось журналістці CNN розповіли про одного старого жида, який упродовж багатьох років двічі на день ходить молитися до Стіни Плачу. Тоді вона вирішила побільше дізнатись про нього. Підійшовши до Стіни Плачу, вона відразу помітила того старого: він сунув дрібними старечими крочками до святого місця.
Вона зачекала, коли старий завершить свою молитву, й, коли він обернувся, й поволі, спираючись на ціпок, пішов із майдану, підійшла до нього, щоби взяти интерв’ю.
— Перепрошую, пане, мене звати Ребекка Сміт, я з CNN. Як вас звати?
— Мойсей Файнберг, — відповів він.
— Скажіть будьласка, скільки років ви вже ходите молитися сюди?
— Та вже років із 70, не менше.
— 70 років! Це вражає! А скажіть, про що ви просите бога?
— Я прошу миру між християнами, жидами й мусульманами. Щоби не було війн і ненависти між людьми. Молюся, щоби діти наші були в безпеці й виросли людьми, що люблять один иншого й відповідають за свої вчинки. Я прошу в бога, щоби політики завжди казали правду й ставили интереси народу понад власні.
— І які ваші враження після більше ніж 70 років прохань?
— Мені здається, що я розмовляю зі стінкою!