Анекдоти

Радикально

Розмовляють дві пенсіонерки:
— Я нарешті відучила свого чоловіка гризти нігті.
— Як?
— Ховаю його зуби.

Ідеологія

Сидять собі капіталізм із комунізмом, а соціалізму щось ніяк немає. Раптом прибігає соціалізм увесь розхристаний із якимись пакунками: “Ой, вибачте, спізнився, — у черзі за ковбасою стояв”.
Капіталізм запитує: “А що таке черга?”
Комунізм запитує: “А що таке ковбаса?”

Від гріха подалі

Побоюючись компромату, Рабинович дав лікарю хабара. І таки-так, — щоби той у діагнозі змінив свинячий грип на пташиний.

Схаменися!

— Ой, Петре, ти знаєш, я розлучаюсь зі своєю жінкою. Вона вже пів року зі мною не розмовляє.
— Та ти що, Миколо, отямся! Де ти ще знайдеш таку дружину?

Велике спасибі

Розмовляють двоє жінок:
— До мене вчора сусід заходив, попросив чого-небудь поїсти. То я йому стіл накрила, картопельки посмажила, салатик накришила, все з’їв!
— Віддячив хоч?
— Звичайно! Такого великого спасибі я ще ні в кого не бачила!

Янукопітек

На батьківських зборах:
— Товариш Сидоров, ваш син пише абсолютно дебільні твори!
— Ги-ги-ги!

Життя — прекрасне

Нічого страшного, якщо над тобою сміються. Набагато гірше, коли над тобою плачуть…

Зарозумілість

Приходить чоловік у сексшоп і купує гумову жінку.
Продавець запитує: — Вaм звичайну чи з інтелектом?
— З інтелектом.
Наступного дня мужик повертається до сексшопу:
— Заміняйте на звичайну.
— А що не влаштовує?
— Не дaлa.

Розум недоумків

Якось разом він висунув голову з глибин автомобіля й вирік: “Док, послухайте, глухонімий хлопець пішов у господарську крамницю, щоби купити цвяхів. Він поклав два пальці на прилавок, а иншою рукою зробив рух, наче він забиває молотком.”
“Продавець приніс йому молоток. Він похитав головою й показав на два пальці, по яких він бил наче молотком. Продавець приніс йому цвяхи. Він узяв цвяхи потрібного розмеру й пішов. Так ось, а наступний покупець, що зайшов у крамницю, був сліпим. Йому потрібні були ножиці. Як ви думаєте, як він показав, що йому потрібно?”.
Я знуджено показав двома пальцями ріжні рухи ножиць.
Після чого мій авторемонтник хрипло розсміявся й мовив: “Який же ви, док, дурний. Та він просто попросив про них голосом”.
Відтак він із задоволеним виглядом сказав: “Я цей прикол сьогодні всім своїм клієнтам розповідаю”. “На й як, попався хтось?”, спитав я. “Лише декілька”, відповів він, “але я знав напевне, що ви помилитесь”.
“Це чому ж?”, спитав я. “Та тому, що ви, док, чортяче освічені, й я знав, що ви не можете бути надто розумним”.
Пам’ятаю, що в той момент я почував себе незручно.
З автобіографії Айзека Азімова

Чисті помисли

— Що це ви собі дозволяєте, пане? Я не якась продажна дівка!
— А хіба я щось казав про гроші?

Від щирого серця

В Америці на обличчях людей фальшива чемність.
В Москві — щира ненависть.

Хитрун

Пограбування банку. З грабіжника в метушні сповзає з голови маска. Він, розуміючи що трапилось, підходить до касира й запитує:
— Ти бачив мене?
— Так, бачив.
Постріл, касир впав.
— Хто ще бачив моє обличчя?
Із глибини залу: — Теща моя, але вона зараз вдома.