Анекдоти

Неймовірно!

Шерлок Холмс: — Ватсоне, я бачу, ви перехвилювались сьогодні зранку…
— Блискуче, Холмсе! Це знову ваш дедуктивний метод?
— Гм… Ви забули надягти штани, Ватсоне!

Самоконтроль

— Черевик — Ватсон, — спитав якось Холмс, вертячи в руках темно-коричневий черевик і уважно роздивляючись його через лупу. — Що ми можемо сказати про власника цього черевика?
— М-м… — невпевнено протягнув Ватсон.
— Це худий чоловік, палить люльку, инколи робить хімічні досліди й грає на скрипці…
— Але Холмсе! — вигукнув Ватсон. — Це ж ваш черевик!
— На й що? — незворушно відрізав детектив. — Коли напохваті нема нічого иншого, тренувати дедуктивні здібності можна навіть на власному черевику!

Потрійне фіяско

— Здраствуйте, Ватсоне, — сказав Гольмс, сидячи в присмерках кімнати біля каміну, що потріскував дровами, й попихкуючи своєю улюбленою люлькою. — Я бачу на вулиці чудова суха погода?
— Навпаки, Гольмсе, — відказав Ватсон. — Іде дощ і дуже бридко. Якщо ж ви про те, що в мене чисті туфлі, то я перезувся в прихожій.
— Хм, — гмикнув Гольмс. — А на обід ви пили рожевий “Шаблі” сімдесят четвертого року?
— Ні, Гольмсе, це офіціант у ресторані спіткнувся й вилив на мене бокал із вином, який він ніс на инший столик.
— Хм… А чому це ви змінили сорт сигар?
— Я не змінював, — сказав Ватсон, дістаючи свій портсигар. — Просто зустрівся з давнім другом, і той пригостив своїми.
— Тьху! — спересердя плюнув великий детектив. — Ніц у мене сьогодні не виходить! Піду краще пограю на скрипці. Й Гольмс пішов у свою кімнату.
“А місіс Хадсон потім знову буде запитувати, чому містер Гольмс так мучить свою кицьку,” — подумав доктор Ватсон, усідаючись біля каміну в крісло, що звільнилось.

Утер носа

— Ватсоне, я дивлюся ви сьогодні випадково вляпались лівим черевиком у лайно?
— А от тут же ж ваш дедуктивний метод вас і підвів, Холмсе! Я в нього навмисно вступив.

Вичерпна відповідь

— Беріморе, а що це хлюпає в мене в черевику?
— Вівсянка, сере!
— А, що вона там, власне кажучи, робить?!
— Хлюпає, сере!

Усе буде добре

Приходить Янукович до ворожки й запитує:
— Чи правда, що я помру трагічною смертю?
Та розклала карти. Каже:
— Бачу день твоєї смерті. Не хвилюйся. Нічого трагічного. Всі співають, танцюють, веселяться.

І жыть — ПаРашо!

Діялог в Одесі:
— Сьома, як ви собі думаєте: ВікторФьодрич не ображається на анекдоти о себе?
— Звичайно ж ні — він їх просто не розуміє!
(За вікном грає Вєрка Смєрдючка: — “ПаРашо! Фсьо будєт ПаРашо! Фсьо будєт ПаРашо, я так і зна-аю…”)

Повна визначеність

Янукович заявив, що період безглуздої ворожнечі між Україною й Москвою закінчився. Тепер залишилось зробити вибір між осмисленою ворожнечею й безглуздою дружбою…

ПРостий спосіб

— А шо це ви, куме, в себе вдома портрета Януковича повісили? Чи може ви, боронь боже, до Партії регіонів уступили?
— Та ні, куме, бог милував; це я, як добряче випивши додому приходжу й сую два пальці в рота, а не блюється, то хвилин зо 2-3 на портрета дивлюся…

Україна — вперед!

“Руїну подолано! Ласкаво просимо в пекло!” Партія Регионів.

Сексуяльна революція

— Ви читаєте французькі любовні романи?
— Ні. Я дивлюся німецькі.

ПРоста Данєцк

У клас приходить нова учителька й називається:
— Здрафствуйте. Міня завут Марія Ванна. Я балєю за Шахтьор. Тєпєрь каждий із вас, дєті, пусть также прєдставітся.
— Міня завут Коля, я балєю за Шахтьор.
— Міня завут Маша, я балєю за Шахтьор.
Так діло доходить до останнього хлопчика.
— Мене звати Петя, я вболіваю за Динамо.
Учителька обурюється.
— Как ти можеш?! Пачєму ета ти балєєш за Динамо!?
— Моя мама вболіває за Динамо, мій тато вболіває за Динамо, мої друзі вболівають за Динамо й я вболіваю за Динамо.
— І шо? А єслі би твая мама била прастітуткай, папа наркоманом, а друзя вапшє підарасамі, штоби ти тогда дєлал?!
— Тоді би я балєл за Шахтьор.