Анекдоти

Блаженство

— Кравчук! Я чув, ви стали імпотентом. Hа й як вам?
— Сказати чесно? Як камінь з пліч!

Нелюди

Створив був бог мавпу. А потім дивиться — та ні, людина все ж краще. Тому він зібрав усіх мавп і наказав їм, щоби до завтра всі вони стали людьми. Цілу ніч мавпи відрізали собі хвости, голились, зрештою, як прокинувся Господь, бачить — краса!
Живуть собі люди в білих хатинках, поруч вишневі садки, хрущі над деревами гудуть…
Та раптом бачить — що це?! Декотрі мавпи все ще в лісі по деревах стрибають! Тут він як гримне на них:
— Я Господь ваш, я вас сотворив, як ви смієте не підкорятись моїм наказам?!
Мавпи спершу перелякались, поховались у кущі, аж відтак найсміливіша вилазить і каже забуханим голосом: “А ми па-украiнскi нє панiмаєм!”

Геній

Початок навчального року в американській школі. Класна керівниця знайомить клас:
— Діти, ми маємо новенького — Шакіро Сузукі з Японії, знайомтеся. А тепер начинаємо урок і подивимось, як добре ви знаєте американську історію. Хто сказав “Свобода або смерть”?
У класі мертва тиша. Сузукі підіймає руку:
— Патрік Генрі, 1775 рік, Філадельфія.
— Дуже добре. А чиї це слова: “Держава — це народ, і як така ніколи не має померти”?
Знову рука Сузукі: — Абрагам Лінкольн, 1863 рік, Вашингтон.
Учителька суворо дивиться на клас: — Соромно, діти! Сузукі — японець, а знає американську історію краще за всіх!
У цей момент тихий голос із задньої парти: — Задовбали кляті япошки!
Учителька різко обертається: — Хто сказав?!
Сузукі встрибує й відтарабанює: — Генерал МакАртур, острів Гвадалканал, 1942 рік.
За повного заціпеніння класу, вигук з дальньої парти: — Та соси ти!
Училка вкривається червоними плямами: — Хто?!
Сузуки миттєво відповідає: — Біл Клінтон до Моніки Левінскі в Овальному кабінеті, Вашингтон, 1997 рік.
Обурений викрик: — Сузукі — гімно!
Без жодної затримки: — Валентіно Россі на мотоперегонах ГранПрі-Бразилія в Ріо-де-Жанейро, 2002 рік! — випалює японець.
Клас в істериці, училка непритомніє, відчиняються двері й з’являється розлючений директор школи:
— Чорт забирай! Що тут за бардак?!
Сузукі, ще не встигнувши сісти: — Президент Єльцин, засідання парламенту Росії, 1993 рік!

Гарна родина

В одному містечку помер рабин. Залишилась удовиця. Жиди порадились і вирішили, що було б добре її одружити, а то й до гріха недалеко. Знайшли підхожого жениха, також удівця. Та той має один ґандж — м’ясник він, чоловік простий, неосвічений. Проте вдова зважилась і вийшла за нього заміж.
У перший таки вечір чоловік каже: “Ще моя тітка казала, що правовірний жид нізащо не сяде за стіл, не переспавши з жінкою”. Переспали. Після обіду знову таки: “А мій дід казав, що правовірний жид нізащо не ляже спати, не переспавши з жінкою”. Зранку: “А моя покійна бабця…”, перед обідом: “А мій дядя…”
Коротше, за пару тижнів цю удовицю спитали, як їй ведеться з новим чоловіком. Вона відповіла: “Звичайно, мій новий чоловік не такий інтелігентний і освічений, як попередній, зате він із такої гарної родини!”

Багато ніжности

— Любий, скажи мені щось тепле й ніжне.
— Зайчик.
— Мало.
— Стадо зайців.

Правильний напрямок

Тато з сином гуляють навколо московського Кремля.
— Тату, а для чого потрібна Кремлівська стіна?
— Щоб гади не лізли…
Син, не зовсім зрозумівши, перепитує:
— Звідки? Ззовні чи зсередини?…

Удячні студенти

Приходить чоловік на цвинтар і чує, що хтось кричить: “Ура! Браво!”. Підходить, бачить натовп студентів і двох замучених гробарів. Запитує:
— Що тут сталося?
Гробарі змучено: — Та ось учора викладач помер, то ми його сьогодні, мля, десятий раз на “біс” закопуємо.

Знайомий погляд

— А як же ж ти зрозумів, що цей ведмідь — людоїд?
— По очах! Погляд такий точно, як у моєї дружини…

Тонка грань

Англієць підходить від віконця тоталізатора.
— Якщо цей кінь прийде першим, тоді я зможу одружитися, — каже він другу.
— А якщо він не прийде першим?
— Тоді я вимушений буду одружитися…

Армія навчить!

Креслить студент на дошці кружину, а вона в нього рівна виходить, як циркулем накреслив. То викладач його й запитує:
— А ви де научились так кружини креслити?
— Та то я в армії два роки м’ясорубку крутив.

Геніальне рішення

Приходить жид до рабина й каже: — Ребе, як мені сина записати? Запишу на рік раніше — раніше в армію заберуть, на рік пізніше — пізніше до школи пійде… Що мені робити?!
— Запиши його так, як є.
— Ой, це ж треба! Спасибі, ребе! Мені це й на думку не спало…

Жорсткий світ

Жінка розповідає подружці:
— Подала я в суд на чоловіка, щоби аліменти платив.
— І що?
— Відмовили: спершу, кажуть, слід розлучитись…