Анекдоти

Промовисто

Таємна вечеря. Ісус звертається до учнів: “Сьогодні один із вас зрадить мене”. І всі зачали питати: “Чи це не я, Господи?” — спитав Петро,”Чи не я це, Господи?” — спитав Іван, і так усі по черзі перепитали… Аж ось Іуда Іскаріот запитує: “Нє я лі ета, Ґасподь?”

Витончено

У конкурсі “Україна очима москалів” переміг пан Василь зі Львова, який виклав очима москалів триметрове слово “Україна”.

Політ фантазії

— Я хочу змінити прізвище.
— Як ваше прізвище?
— Кацман.
— А на яке хочете змінити?
— Кацманафт.

Секрет успіху

Будь ласка, не виганяйте студентів з Гарварда. Дайте їм доучитися. А то вони потім Wіndows роблять.

Студент-інтелігент

На іспиті студент не знає відповіді на жодне питання. Професор, втративши терпець, починає репетувати:
— То ви ж віслюк! (Звертаючись до одного з асистентів) Принесіть мені, будьласка, оберемок сіна!
Студент: — А мені чашечку кави, будьласка.

Супер-симетрія

Два студенти перед сесією:
— Що читаєш?
— Квантову механіку.
— А чого книга догори ногами?
— А яка різниця…

Невибагливо

Оголошення.
“Родина з п’яти студентів винайме кімнату. Або ліжко. Або кут у ліжку.”

Подвійна точність

Іде іспит на кшталт тесту з питаннями, на які треба відповідати "так" або "ні". Один зі студентів підкидає монетку й записує результати. Викладач собі й думає: "Ну, цей першим закінчить." Іспит закінчився, інші студенти вже написали й пішли, а цей усе сидить і монетку підкидає.
Викладачеві це набридло, він підходить і запитує:
— Ну що, відповів на питання?
— Так.
— А що ж тоді робиш?
— Перевіряю.

Питання часу

На іспиті професор обурюється:
— Та як же можна настільки нічого не знати?!
— Пробачте, професор, я думав, що іспит завтра!

Братські народи

Зустрічаються два куми, та й один до иншого каже:
— Куме, позавчора я ото зранку встаю, а на моєму ставку москаль рибу ловить. Нічого собі! — думаю. На то я його з гвинтівки — ба-бах — і вбив.
— Добре зробили, куме.
— А вчора я встаю, а там уже два москалі. Ну я їх із автомата бах-бах та й повбивав.
— Ну, добре зробили, куме.
— А сьогодні я встаю, а весь ставок москалі обсіли, й усі мою рибу ловлять. Ну я їх усіх із кулемета й розстріляв.
— Та ви, куме, брешете.
— Та брешу, але як би то гарно було!

Не причина

Ідуть два п’яних чоловіка нічним селом. Один каже:
— Куме, гайда до мене! Ще вип’ємо, сала мого скуштуєте!
— Та ні куме, не можу!
— Та чого ж тут могти? Ходімо!
— Не можу куме я до вас додому! Розумієте… я з вашою жінкою сплю…
Тут обидва зупиняються й перший каже:
— Тю! То я з нею кожну ніч сплю, то що мені, додому не приходити?

Стратегічне плянування

Дзвінок. Путін знімає слухавку.
— Гальо, пане президенте, ту Місько зі Станіслава! Телефоную, жеби вам вповісти, же ми ту вам офіційно війну декляруємо.
— Харашо Міша, ета действітельна важная новасть. А бальшая у вас армія?
— Ну, зара… (рахує)… Я, Влодко, сусід Стефко й усі, шо ту в преферанс грали. То нас разом вісім.
— Должен сказать тєбє, Міша, што у меня в армії 100 тисяч людей, каториє толька ждут маєво пріказа.
— Холєра, я зара вам віддзвоню…
(за якийсь час)… — Гальо, прошу пана президента, стан війни не скасовано! До нас приєдналося ше штири хлопаки з сусідньої кнайпи.
— Должен сказать тєбє, Міша, што со врємєні нашева послєднєва разґавора я увєлічіл армію до 200 тисяч чєлавєк!
— Най го холєра вхопе! Я ще зателефоную.
(за якийсь час)… — Слава Йсу, пане Путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся вицофати з тої войни.
— Нєужели? Очєнь жаль. А пачему ета ви вдруґ пєрєдумалі?
— Ну, ми ту посиділи за пару гальбами пива, так си між собов порадили, і вздріли, же аж ніяк не зможемо нагодувати 200 тисяч плєнних москалів.