Анекдоти

Довіряй, але перевіряй

Поставив на продаж комп’ютерну мишу, за кілька днів зателефонували — чоловік поцікавився з приводу оголошення, мовляв, скільки коштує й де забирати, домовились і попрощались до наступного дня. За кілька годин хтось телефонує з його номеру. Беру слухавку, а там якась жінка.
Я: — Алло.
Вона, так вкрадливо: — А як вас звати?
Я: — Антон, а що?
Вона: — А скільки вам років?
Я: — А навіщо вам?
Вона: (збентежено) — Ой, вибачте, ви в мого чоловіка чомусь як Мишка підписані, от я й зателефонувала дізнатись, що це за Мишка в нього в контактах така.
Я: — Комп’ютерна, комп’ютерна мишка! Купити в мене її хоче.
Вона: — Вибачте, до побачення.

Знову невдача

У магазині чоловік запитує в продавця:
— Ви маєте шапочки для плавання?
— Ні.
— А ключки для хокею?
— Ні.
— Ну, а лижи маєте?
— Ні! І взагалі це вино-горілчаний магазин…
— А, ну дайте тоді пляшку горілки, — і тихо сам до себе, — а так хотілося спорту…

Погане виховання

Ув одному київському під’їзді знайшли хлопчика, вихованого інтелігентами. У дитинстві він слухався маму й тепер не вміє пити, битись і нецензурно висловлюватись. Навряд чи він зможе адаптуватись у сучасному динамічному суспільстві.

Яка дівчина!

Катя. 15 років. Захоплюється спортом. Учить уроки. Допомагає мамі. Не палить. Не п’є. 50$ за годину…

Усе швидко

Чоловік у метрі пильно дивиться на жінку. Та виявилась не боязкою й каже:
— Чоловіче, що ви на мене так дивитесь? Годі вже, ви ж мене роздягаєте своїм поглядом!
— Ні, що ви! Ви вже одягаєтесь, а я палю на балконі.

Витончена пропозиція

— Ми зустрічаємося з тобою вже пів року. То в мене мимоволі виникло до тебе питання… Ти справді хочеш варити мені борщ, прасувати сорочки, прати шкарпетки?
— Це ти так мені пропозицію робиш?

Ідеально

— Як ти можеш стверджувати, що ти перфекціоніст, якщо в твоєму домі такий безлад?
— Це ідеальний безлад.

Вигідний кредит

Приходить москаль до жида попросити в борг рубля, а жид йому й каже:
— Гаразд, я дам тобі рубля, але ти маєш мені щось у заставу залишити.
— Та не маю я нічого, що ж залишати?
— Та бодай сокиру.
— Ну добре, бери.
— Слухай, — каже жид, — мені ж невигідно тобі просто так рубля давати. Нумо, ти мені за рік два рублі віддаси?
— Добре, — каже москаль. Узяв він рубля, хоче йти.
Жид його зупиняє: — Стривай, але ж тобі складно буде за рік мені два рублі віддати, ти мені зараз рубля відразу віддай, тоді через рік тобі буде легше.
І справді, подумав москаль і віддав рубля назад жидові.
Виходить він від жида й думає: — Цікаво вийшло: сокири нема, рубля нема й іще рубль я винний лишився, й наче все правильно!

Скептично

— Дівчинко, хочеш цукерку?
— А ви — маніяк?
— Ні.
— А тоді який сенс?!

По-францюзькі

— Петре, ти ж учив французьку. Скажи мені по-французькі якийсь комплімент!
— Марусю, я пам’ятаю тільки “ле шаваль”.
— І що це означає?
— Кобила.

Характерна ознака

Відразу було помітно, що резюме Яші Лейбману допомагала писати мама, бо в графі “Недоліки” було написано: “Погано їсть”.

Споживайте помірно

— Саро! Саро! Ваш син їсть із смітника!
— Абрашо! Багато не їси, скоро обідати!