Анекдоти
Великомученик
На острів після щенту корабля потрапили американець, москаль і українець. Виловили їх дикуни й кажуть кожному:
— Щоби отримати човна й прибратися звідси, треба заплатити сто долярів, чи з’їсти відро цибулі чи тебе все плем’я трахає.
Американець: “Легко!” — дістає сто долярів й упливає.
Москаль: “Легко! Відро цибулі мені!” — давлячись, доїдає й упливає.
Українець: — “Легко! Відро цибулі мені!”.
Починає їсти. З’їв пів відра.
— Hі, не можу більше! А нуте вже краще трахайте!
Плем’я трахає, пройшло 5 чоловік.
— Та щоб ви показились! Давайте човна! — дістає сто долярів.
Неодмінно
Мати споряджає сина в похід.
— Тримай рюкзак. Значить, я тобі поклала хліба, масла, цвяхів…
— Навіщо?!
— На, ти приїдеш, зголоднієш, візьмеш хліб, намажеш маслом і з’їси.
— А цвяхи?
— Звичайно, і цвяхів поклала.
Бажання клієнта – закон
Адвокат — це людина, якій платять не за те, що він пояснить, як дозволено робити по закону, а за те, що він пояснить, як зробити те, що заборонено по закону.
Мега-гіпноз
Призвали корейця в армію. На кордоні служити. Йде він чатувати з собакою, а повертається кожного разу самий. На й що з ним робити? Телефонують Кашпіровському: так і так, закодуй його, як ніби він українець. Кашпіровський дав настанову: ти більше не кореєць, а українець Микола Заливайко.
Суворий наказ
— Сержанте! Терміново шикуйте взвод!
— …а на хрєна?..
— Ну, тоді відставити…
Корекція
Триває командно-штабне навчання. Два генерали схилилися над мапою.
— Припустімо, що кількість танків противника дорівнює “х”.
— Ні, “х” замало. Краще “у”.
Святенники
Українець прийшов на жидівське весілля. Випив горілки й начав видивлятись по столу, де ж лежить бодай шматочок сала. А сала нема. То українець і запитує:
— Чуєте, хлопці, а де ж сало?
Йому пояснюють:
— А ми сала не їмо.
Українець знизує плечима: — Ні, я, звичайно, розумію, що сало — то святе. Але ж не до такої міри!
Свій до свого по своє
Зустрічаються двоє сусідів.
— О, привіт, Петре!
— Привіт, Миколо!
— Ти, я чув, у місто їздив. Щось трапилось?
— Ой, і не питай! Їздив перевірятися. І лікарі кажуть — я безплідний.
— І що ж ти тепер думаєш робити?
— Так отож і я собі думаю… а ну, ходімо, трохи вип’ємо.
Прийшли додому до Петра. Петро дістає пляшку, огірчики, ще щось на стіл ставить. Сіли, випили, закусили. Петро й каже:
— То от я собі й думаю, Миколо. Раз уже мені лікарі кажуть, що я безплідний, а в мене ж жінка, Наталочка, вже так дитину хоче, вже так мріє, що оце вона і так і так до неї… то може ти мені якось допоможеш?
— Та я би радий, Петре, але ж як я тобі допоможу?
— Та як. Та то якось прийдеш, підійдеш до жінки, та й раз-два, зробиш, що там треба…
— Та ні, ти що?! Як же так можна! Ми ж сусіди, що люди скажуть?
— Так, ясно…
Дістає другу пляшчину, ще нарізає закуски… Випили, закусили, й Петро провадить:
— На то що, Миколо, допоможеш? Ти ж бачиш, яка в мене скрута?
— Та ні, Петре, вибач, не можу. Та ти не переймайся: зараз знаєш, що медицина може зробити? Ти ще до них поїдь, порадься, вони там штучне запліднення зроблять, від донора…
— Та ну, що ти! То від чужої людини. Це якось не по-людські. Навіщо то мені, а це від своїх…
— Та ні, не можу…
— Так, ясно…
Дістає третю пляшку, ще нарізає закуски… Випили, закусили, й Петро знову вмовляє:
— То що, сусіде, зробиш мені послугу, а я потім не забуду.
— Ой, та я навіть не знаю…
— Та як друга тебе прошу.
— Ох, на хіба що як друга. На добре.
Пішов. За пів години приходить, Петро його й питає:
— На, що?
— Та ти ж знаєш, Петре, який там із мене після третьої пляшки йобарь…
— То що, не вийшло?
— Та не дуже… але в рота отако взяла!
Розсудливість
Вона: — Я взагалі в чоловіках більше люблю мозок, ніж тіло.
Він: — Правильно! “Тіло” з віком стояти перестає, а от мозок можна трахати все життя!
Тонкий натяк
Чоловік — дружині:
— От уяви. У тебе є класна машина. Гарна така. Твоя мрія! Ця машина тиждень не може їздити через те, що в неї профілактика, а до цього два тижні вона до неї готується й також їздити не може. А решту часу їздить тільки за настроєм. І як тобі це?
— А навіщо мені така машина?!… Стривай!… Ти на що натякаєш?!
Опіка й турбота
Щоби не допустити раптового падіння цін на ринку легких наркотиків, наркополицейські знищили кілька тисяч гектарів дикорослої коноплі.
Рефлекс
Чоловік приходить до психолога:
— Раніше, щоби подовшу не кінчати, згадував під час сексу таблицю множення. Тепер у мене на неї встає.